Звідки взялися закони логіки?

Ми настільки звикли до законів логіки, що майже не помічаємо їх. Але якщо зупинитися на хвилину і поставити просте питання — звідки взялися закони логіки? — відкривається дивна філософська проблема.

Кожна наука, кожна теорія і навіть будь-яка проста думка спирається на щось настільки звичне, що ми майже не звертаємо на це уваги.

Йдеться про закони логіки.

Наприклад:

• закон тотожності
• закон несуперечності
• закон виключеного третього.

Без них неможливо зробити жодного висновку. Неможливо довести жодну теорію. Неможливо навіть побудувати звичайне твердження. Логіка — це фундамент будь-якого мислення.

Ідея логіки як фундаменту мислення відома ще з середньовічної філософії.

Але тут виникає питання, яке люди ставлять дуже рідко: звідки взялися самі закони логіки?

Чи придумали їх люди?

Іноді можна почути, що логіку створили люди. Але якщо це так, виникає серйозна проблема.

Виходить, що до появи людей закони логіки не діяли. Тобто колись було можливим, наприклад:

• щоб щось одночасно існувало і не існувало
• щоб твердження і його заперечення були одночасно істинними.

Але це очевидний абсурд. Якщо суперечність неможлива сьогодні, вона не могла бути можливою і до появи людей у будь-які часи.

Люди можуть формулювати закони логіки і записувати їх у підручниках, але вони не можуть їх створювати. Це приблизно так само, як сказати, що Ньютон створив гравітацію, а не лише відкрив закон, який діяв задовго до нього.

Тобто люди не можуть придумувати закони природи.

Закони природи визначають те, як поводиться матеріальний світ. А закони логіки стоять ще глибше. Вони визначають умови можливості будь-якого існування, мислення і пояснення світу.

Закони природи можна уявити іншими. Наприклад, можна уявити інший Всесвіт з іншими фізичними константами.

Але неможливо уявити світ, у якому щось одночасно існує і не існує або де твердження і його заперечення одночасно правильні. Тому закони логіки не просто об’єктивні.

Вони є фундаментальнішими за будь-які закони природи, тому що саме вони визначають межі можливого порядку реальності.

І саме тому, вони ніяк не могли бути вигадані людьми. Бо люди не вигадують законів природи, а тим більше фундаментальних основ самого буття, якими є закони логіки.

Чи є логіка просто властивістю світу?

Інша популярна відповідь звучить так:

логіка — це фундаментальна структура реальності.

Це звучить красиво, але якщо придивитися уважніше, це не пояснення, а лише нова назва для проблеми. Сказати, що логіка — це «структура реальності», означає просто повторити факт її існування. Але питання залишається тим самим:

чому ця структура існує?

Іншими словами, нам пропонують повірити, що правила мислення існують самі по собі — без жодного мислення.

Чи можуть закони логіки існувати самі по собі?

Тут ми підходимо до найважливішого моменту. Закони логіки — це закони мислення, в першу чергу, хоч вони і фундаментальні основи буття при цьому. Вони визначають форму правильного мислення, яке веде до істини.

І тут виникає природне питання: як можуть існувати закони мислення там, де немає жодного мислення? Тобто як вони можуть існувати без розуму, який би їх мислив, якщо людський розум не може їх придумати і вони існують без людей.

Інакше кажучи: як можуть існувати правила гри, якщо немає жодного гравця?

Платоністична відповідь

Деякі філософи відповідають так: логічні істини існують самі по собі, незалежно від будь-якого розуму. Вони просто «не можуть бути інакшими».

Але тут виникає нова проблема. Щоб щось існувало вічно і незалежно, воно повинно утримувати своє існування. Матерія, наприклад, не може існувати сама по собі — вона залежить від законів природи. А закони природи, у свою чергу, не мають волі або сили, щоб підтримувати власне існування.

Те саме стосується і законів логіки.

Закони логіки не мають:

• волі
• сили
• агентності.

Вони не можуть «тримати» самих себе в бутті.

Проблема вічності логіки

Щоб існувати абсолютно незалежно, щось повинно бути абсолютним.

Тобто таким, що:

• не має початку
• не має причини
• не залежить ні від чого.

Але закони логіки — це лише правила мислення.

• Вони не є субстанцією.
• Вони не мають волі.
• Вони не мають сили.

Вони не можуть бути джерелом власного існування. Інакше кажучи: правило не може існувати без того, хто встановлює або мислить це правило.

Логіка і мислення

Між логікою і розумом існує простий зв’язок:

Закони логіки описують мислення. А мислення неможливе без розуму.

Отже якщо існує логіка, то повинен існувати і Розум, у якому вона має свою основу.

Що може бути абсолютно первинним?

Якщо щось може існувати абсолютно незалежно, воно повинно мати абсолютну агентність.

Тобто здатність:

• існувати саме по собі
• утримувати власне існування
• бути джерелом порядку.

Такою властивістю не володіють:

• закони природи
• математичні формули
• логічні правила.

Вони не мають волі. Вони лише описують порядок. Але щоб існував порядок, повинен існувати Той, хто може встановити порядок.

Абсолютна воля

Єдине, що може бути абсолютно первинним, — це абсолютна воля. Воля — це здатність бути джерелом дії. А абсолютна воля — це воля, яка не залежить від жодних обставин.

Така воля має повну агентність. Вона здатна існувати сама по собі і бути джерелом порядку.

Але абсолютна воля не може бути сліпою силою. Бо встановлювати порядок можуть лише розумні дії. Тому абсолютна воля і абсолютний розум не є різними речами.

Абсолютна воля — це воля, яка мислить. А абсолютний розум — це розум, який має волю.

Інакше кажучи, йдеться про єдину первинну реальність — Вищий Розум, який має абсолютну волю.

Саме в такому Розумі можуть існувати:

• закони логіки
• математичні істини
• і сам порядок реальності.

Висновок

Закони логіки не можуть бути:

• людським винаходом
• випадковим продуктом матерії
• безособовою вічною сутністю.

Вони не мають сили утримувати власне існування.

Тому найбільш послідовний висновок такий: закони логіки існують у первинному Розумі, який має абсолютну волю і силу, щоб їх створити і утримувати.

І цей первинний Розум є нічим іншим, як Богом.

Бо саме в Ньому поєднуються ті властивості, які ми неминуче приходимо, аналізуючи природу логіки і порядку реальності:

• абсолютна воля
• абсолютний розум
• здатність існувати незалежно ні від чого
• здатність бути джерелом порядку
• здатність бути основою логіки, математики і законів природи.

Іншими словами, Бог є тією первинною реальністю, в якій існують логіка, істина і сам порядок буття.