Чи можливий світ без розуму? Це питання ставить під сумнів поширену матеріалістичну картину реальності.
Сьогодні домінує така картина світу. Спочатку була матерія. Потім виник Всесвіт. Потім з’явилося життя. І лише через мільярди років еволюції на Землі виникла людина, а разом із нею — свідомість і розум.
Тобто розум у цій картині — пізній гість у Всесвіті. Матерія існувала сама по собі мільярди років, а розум з’явився лише наприкінці цієї історії.
Але тут виникає просте і дуже незручне питання: А чи так це насправді? Чи можливий світ, у якому спочатку немає жодного розуму впринципі?
Світ, який неможливо описати без логіки
Будь-яка наука, будь-яка теорія і будь-яке твердження спирається на логіку.
Ми можемо сперечатися про фізику, біологію або космологію, але всі ці розмови мають одну спільну основу — закони логіки.
Наприклад:
- закон тотожності
- закон несуперечності
- закон виключеного третього
Без них неможливо зробити жодного висновку.
Неможливо побудувати теорію. Неможливо навіть сформулювати просту думку.
Логіка — це фундамент мислення.
І ми не можемо вийти за її межі, тому що будь-яка спроба щось сказати вже використовує логіку.
Це як намагатися заперечувати мову, використовуючи саму мову.
Отже, щоб узагалі можна було описати будь-який світ, закони логіки повинні існувати ще до появи цього світу і бути над цим світом. Про це детально йдеться у статті: Звідки взялися закони логіки?
Логіка глибша за фізику
Закони фізики можна уявити іншими.
Ми можемо уявити Всесвіт:
- з іншими константами
- з іншими силами
- навіть з іншою кількістю вимірів.
Але є річ, яку ми не можемо уявити.
Ми не можемо уявити світ, де одночасно істинно:
A і не-A
Тобто де щось одночасно існує і не існує. Такий світ неможливо навіть описати. Отже закони логіки стоять глибше, ніж будь-які фізичні закони. Жоден закон природи не може їм суперечити.
Чи можна уявити світ без розуму?
Прихильники матеріалізму часто говорять:
розум з’явився пізніше за матерію.
Але спробуймо зробити просту вправу. Спробуймо уявити світ без розуму. Здається, що це легко. Але тут виникає маленька проблема. Будь-яке уявлення відбувається в розумі того, хто уявляє. Тому світ, який ми нібито уявляємо «без розуму», насправді вже “забруднений” розумом того, хто його уявляє, цей світ вже не можна назвати стерильно чистим без жодного розуму.
Щоразу, коли ми щось уявляємо у своєму розумі, воно автоматично ніби «просочене» нашим розумом, прошите «світлом» нашого розуму. Для чіткішого розуміння можна поставити ще одне запитання: «А чи зазирали ви у той “світ без розуму”, який уявили, щоб перевірити й переконатися, що там справді немає жодного розуму?» Адже якщо не зазирали — то звідки знаєте, що там точно немає ніякого розуму? А якщо зазирали, то як же забули порахувати свій власний!
Це схоже на спробу намалювати абсолютно чистий аркуш… фарбою.
Добре, але чи означає це, що такого світу не існує?
Можна сказати:
неможливість уявити щось ще не означає, що цього не існує.
І це справедливе зауваження. Але тут є ще одна проблема. Світ без розуму неможливо не тільки уявити, але й довести.
Щоб довести існування такого світу, хтось повинен:
- описати його
- дослідити
- зробити висновок.
Тобто хоча б гіпотетично “побувати” там розумом.
Інакше неможливо сказати про нього нічого.
Тягар доказу
У філософії і логіці існує простий принцип.
Тягар доказу лежить на тому, хто робить твердження.
(англійською: burden of proof).
Якщо хтось стверджує, що існує світ, у якому немає жодного розуму, то саме він повинен це обґрунтувати. Але тут виникає парадокс. Щоб довести такий світ, потрібно використати розум.
Отже будь-яка спроба довести існування світу без розуму знову впирається… у розум.
Подвійний стандарт
Тут виникає ще один цікавий момент.
Деякі люди кажуть:
існування Бога не доведене, тому ми не можемо його прийняти.
Але при цьому вони самі без доказів приймають іншу тезу:
фундамент реальності є безрозумним.
Тобто виходить дивна ситуація. Від Бога вимагають строгого доказу, але водночас дозволяють собі без доказів постулювати безрозумний фундамент буття.
Це очевидний подвійний стандарт.
Що з цього випливає
Якщо:
- логіка фундаментальніша за закони природи
- логіка нерозривно пов’язана з мисленням
- світ неможливо описати без логіки
- а світ без розуму неможливо ні уявити, ні довести
тоді виникає природний висновок. У фундаменті реальності повинен лежати Розум. Але не людський, обмежений і помилковий розум. Мова йде про Розум, чия думка об’єктивна. Розум, здатний встановлювати самі основи буття.
Розум, у якому укорінені:
- закони логіки
- закони природи
- і сам порядок реальності.
Інакше кажучи, у фундаменті світу стоїть первинний Розум, а матерія вже є похідною від нього.
Висновок
Матеріалізм ставить розум у кінець історії Всесвіту. Але логічний аналіз показує протилежне. Щоб говорити про будь-який можливий світ, закони логіки повинні існувати вже на фундаментальному рівні. А логіка неможлива без мислення.
Тому найбільш послідовний висновок такий: реальність має розумну основу.
І саме з цього Розуму починається все інше.