Коли Ісус стояв перед римським прокуратором Понтієм Пилатом, Він сказав:
«Я на те народився і на те прийшов у світ, щоб свідчити про істину».
Після цих слів Пилат запитав:
«Що є істина?»
Це питання звучить уже майже дві тисячі років. І воно залишається одним із найважливіших питань філософії.
Чи існує істина взагалі?
Чи можемо ми бути впевнені у чомусь?
Або, можливо, усе, що ми вважаємо реальністю, — лише ілюзія?
Світ, який може бути ілюзією
Сьогодні подібні питання звучать не тільки у філософських книгах. Їх добре показав один дуже популярний фільм — The Matrix.
У цьому фільмі люди живуть у світі, який здається їм абсолютно реальним.
Вони бачать міста, будинки, людей, відчувають біль і радість. Але насправді весь цей світ — лише симуляція, створена машинами. Те, що люди вважають реальністю, виявляється лише програмою, яка безпосередньо підключена до їхнього мозку.
І головний герой ставить дуже просте питання:
А що, якщо все навколо — лише ілюзія?
Це питання звучить майже так само, як і старі філософські сумніви.
Можливо, наші органи чуття обманюють нас?
Можливо, ми сприймаємо лише видимість реальності?
Можливо, навіть сам світ не такий, яким ми його бачимо?
Скептицизм і заперечення істини
Саме з таких сумнівів іноді народжується ще радикальніша думка.
Дехто каже:
«А може, істини взагалі не існує?»
Можливо, у кожної людини своя правда.
Можливо, немає жодної об’єктивної істини.
Можливо, усе — лише думки, інтерпретації або точки зору.
Сьогодні подібні ідеї стали дуже популярними. Але давайте спробуємо уважніше подивитися на це твердження.
Чи істинно, що істини не існує?
Припустімо, що хтось говорить:
«Істини не існує».
Тоді виникає просте питання:
Чи істинне це твердження?
Якщо воно істинне — тоді виходить, що принаймні одна істина існує, як мінімум, саме ця. Отже твердження само себе спростовує. Якщо ж воно не істинне — тоді воно просто хибне.
У будь-якому випадку виходить одне й те саме:
заперечити існування істини неможливо.
Сам факт висловлювання вже передбачає існування істини.
Неможливо мислити без істини
Будь-яке твердження, яке робить людина, автоматично передбачає існування істини.
Коли людина говорить:
- «це правда»
- «це неправда»
- «ти помиляєшся»
- «я правий»
вона вже використовує поняття істини.
Навіть скептик, який сумнівається у всьому, змушений припускати, що існує різниця між правильним і неправильним твердженням. Інакше сама розмова втратила б сенс.
Отже можна зробити важливий висновок:
будь-яке мислення передбачає існування істини.
Істина і логіка
Тепер виникає наступне питання. Як ми взагалі визначаємо, що є істинним, а що хибним? Тут ми неминуче стикаємося з логікою.
Наприклад, існує закон несуперечності:
Неможливо, щоб одне й те саме твердження одночасно було істинним і хибним.
Саме завдяки таким законам ми можемо:
- міркувати
- робити висновки
- перевіряти аргументи
- відрізняти істину від помилки.
Без логіки будь-яка розмова стала б просто набором випадкових слів.
Отже:
істина нерозривно пов’язана з логікою.
Саме логіка дозволяє нам говорити про істину взагалі.
Але що таке сама логіка?
Тут ми приходимо до ще глибшого питання. Закони логіки мають дуже дивну властивість.
З одного боку, вони є законами мислення. Вони описують, як повинен мислити будь-який розум, щоб не приходити до суперечностей. Але з іншого боку, ці ж закони виглядають як об’єктивні закони реальності.
Ми очікуємо, що світ не може бути одночасно і таким, і протилежним. Ми очікуємо, що суперечності в реальності неможливі.
Тому виникає глибоке філософське питання:
як закони мислення можуть бути законами реальності?
Чи може логіка існувати сама по собі?
Іноді кажуть, що логіка просто є «необхідною структурою буття». Але таке пояснення насправді нічого не пояснює.
Закони логіки:
- не мають волі
- не мають агентності
- не можуть нічого підтримувати або створювати
Вони лише описують порядок мислення.
Тому виникає ще глибше питання: як щось, що не має волі і агентності, може бути фундаментом реальності?
Адже підтримувати власне існування може лише те, що має волю.
Абсолютна Воля і Вищий Розум
Самоіснувати без причини може лише реальність, яка має абсолютну агентність.
Інакше кажучи — Абсолютну Волю.
Бо тільки воля здатна:
- діяти
- підтримувати власне існування
- бути джерелом порядку.
Але абсолютна воля не може бути сліпою силою. Бо встановлювати порядок можуть лише розумні дії. Тому абсолютна воля й абсолютний розум — це одне й те ж саме.
Тому первинною реальністю може бути лише:
Абсолютний Розум — Абсолютна Воля.
Саме в такому Розумі можуть існувати:
- закони логіки
- істина
- математичні структури
- порядок світу.
Світ і істина
Тоді стає зрозумілим ще один важливий момент. Світ взагалі може бути пізнаваним лише тому, що в його основі лежить розумний порядок.
Ми можемо шукати істину, тому що:
- логіка стабільна
- реальність не суперечить сама собі
- наш розум здатний відображати цей порядок.
Інакше будь-яке знання було б неможливим.
Висновок
Заперечити існування істини неможливо. Будь-яке твердження вже передбачає істину.
Істина передбачає логіку.
Логіка передбачає розум.
Тому найпослідовніший висновок виглядає так:
в основі реальності лежить Вищий Розум, у якому існують істина, логіка і порядок буття.